Основними причинами захворювань від неочищеної води зі свердловин є:
• гепатит
• лямблії
• кампилобактер, кишкова паличка
• шигелла
• криптоспоридий, сальмонела
• миш’як, бензин, нітрат, фенол, селен
Застосовуючи технологію озонування, вода стає прозорою і очищеної від домішок (залізо, феноли, нафтопродукти, пестициди, аміни і багато інших органічних та неорганічних речовини), оскільки більшість домішок, при озонуванні, збільшуються і стають неактивними. А основну шкоду для здоров’я наносять саме активні форми речовин. Також, за рахунок ефекту збільшення, домішки починають більш ефективно вловлюватися фільтрами грубої і тонкої очистки. Якщо фільтрів немає в принципі, але присутній резервуар для зберігання води, в такому випадку шкідливі домішки падають в осад. При озонуванні, багаторазово збільшується ресурс промивних фільтрів (всіх видів, включаючи осмос), оскільки озон укрупнює домішки (коагуляція) і вони не забиваються всередині пор фільтра, залишаються поверх отворів і фільтри краще регенеруються, інтервал їх заміни багаторазово збільшується. Тому наявність озонатора дає можливість не тільки отримувати очищену від домішок і обеззараженцую воду, а й економити на експлуатації системи в майбутньому.
Ми, підприємство OZON-PROM®, Український виробник озонаторів води і комплексних систем озонування.
Одна з причин відставання України від західних країн в темпах впровадження технології обробки озоном полягає в тому, що дистриб’ютори хімічних засобів для очищення і фірми, які займаються будівництвом і обслуговуванням систем фільтрації, не зацікавлені у впровадженні озону, тому що встановивши систему озонування, використання хімії мінімізується … до того ж обслуговування озонатора, в принципі, маловитратно і зазвичай робиться один раз в декілька років, тобто встановивши систему озонації відпадає потреба частого виклику фахівців.
Історія питної води
Тисячі років люди розробляли нові способи отримати доступ до води. Римляни свого часу розробили акведуки для транспортування води в населених пунктах. Сьогодні докази цих вражаючих інженерних чудес розкидані по територіях, які колись перебували під римським контролем. За даними National Geographic, сюди входять частини сучасної Франції, Іспанії, Греції, Північної Африки і Туреччини. Ці складні системи датуються 312 р. до н.е., а деякі навіть і сьогодні функціонують.
Час змін
Поступово ми почали розуміти негативний вплив вживання забрудненої води. У 1855 році Доктор Джон Сноу виявив, що холера – це захворювання, перенесене водою. У 1880-х рр. Луї Пастер опублікував “теорію зародків”, нав’язавши необхідність більш ефективного очищення води. Обидва ці відкриття спонукали подальше зосередження уваги на практиці очищення води.
На початку було використано багато природних методів для видалення бактерій і хвороботворних збудників у воді. Приклади природних очисників води включали фільтрацію за допомогою піску або деревного вугілля.
Такі методи до цих пір і застосовуються в деяких країнах, що розвиваються в світі. Ці природні методи очищення питної води були зосереджені на поліпшенні зовнішнього вигляду води, але вони не забезпечували 100% видалення бактерій, яких ми не можемо побачити. З розвитком технологій використання озону для очищення води стало більш ефективним рішенням.
Використання хімічних речовин
У 1908 році хлор був використаний для очищення питної води вперше. За даними CDC, до 1995 року близько 64% всіх систем водопостачання в США використовували хлор для знезараження води.
Приблизно в той час, коли почали використовувати хлор, озон починав використовуватися як засіб для очищення води в Європі. США прийняли озон лише через кілька десятиліть. Озон є більш потужним дезинфікуючим засобом, ніж хлор і багато інших хімічних альтернатив. У 1970-х і 1980-х роках було досягнуто прогресу в озонових технологіях, що сприяло збільшенню використання озонації для очищення води.
Озон виводить миш’як з питної води
Не секрет, що миш’як надзвичайно токсичний для людини. Однак в 2014 році ВООЗ підрахувала, що близько 200 000 000 чоловік у всьому світі піддаються впливу концентрації, що перевищує рекомендовану норму в 10 мкг на літр води. Питна вода, забруднена миш’яком, є великою проблемою в усьому світі. За даними Асоціації якості води: вищий рівень миш’яку, як правило, знаходиться в джерелах ґрунтових вод, ніж в поверхневих джерелах (озерах і річках) питної води.
Питна вода, забруднена миш’яком, може мати багато несприятливих наслідків для здоров’я. Асоціація якості води називає пов’язані з ним серйозні проблеми зі шкірою, ендокринні порушення, рак (шкіри, сечового міхура, легенів, нирок, печінки, простати), а також це може призвести до порушення серцево – судинної і нервової систем. Попадання усередину всього 100 мг (мг) може привести до сильного отруєння людини. Хоча рівень миш’яку, що знаходиться в підземних водах, як правило, значно нижче, важливо застосовувати методи очищення води, які дозволять видалити хімічну речовину для обмеження тривалого впливу.
Розділяють два види миш’яку у питній воді: миш’як III і миш’як V. В звіті UMass Amherst про здорову питну воду говориться: «Цифри III і V описують валентність миш’яку в молекулі при розчиненні миш’якового з’єднання в воді.
Ефективні способи перетворення миш’яку III в миш’як V полегшать процес очищення води. Дослідження в Університеті Х’юстона доктора Денніса Кліффорда і Ганеша Гюрі вивчало ефективність семи окислювачів для перетворення миш’яку III в миш’як V. Озон був дуже ефективним при окисленні As III; повне окислення було досягнуто менш ніж за 15 секунд. Ніяких несприятливих ефектів не спостерігалося при наявності ні розчиненого марганцю, ні розчиненого заліза, але сульфід значно уповільнив окислення As III.
